Незвичайна тварина панґолін

Продовжуючи пошуки незвичайних тварин, ми не змогли не звернути увагу на панґоліна. Ця тварина досить рідкісна та специцічна і більшість з нас просто не знали про її існування. Тим більше, недавні досягнення в області молекулярного аналізу, який дозволяє простежити родовід, закодовану в генах тої чи іншої тварини, справили чималий фурор.



Довгий час систематики відносили цю «шишку з лапками» до одного класу з мурахоїдом та броненосцем — адже панголін виглядає і веде себе, як вони. Але гени цього ссавця розповіли про інше.

Панґолін — рід ссавців, єдиний сучасний представник родини Панголінові і ряду Панголіноподібних. По суті, це м'ясоїдний хижак, брат (під своєю лускою) ведмедям, собакам і кішкам. В природі налічується сім видів панголінів — три в Азії і чотири в Африці. Всі, крім двох, мають чіпкі (хапальні) хвости, які дозволяють їм лазити по деревах. Довжина голови й тіла: 300—880 мм, довжина хвоста: 280—880 мм, вага: 2.5—33.0 кг.



Панґолін має подовжене і звужене тіло, вкрите черепитчасто розташованими лусками. Лусок немає лише на морді, підборідді, горлі, животі, внутрішніх поверхнях кінцівок, а у деяких видів і на зовнішніх поверхнях передніх ніг. Луска росте з товстої шкіри. Вона рухлива і має гострі задні краї. Форма й топографія поверхні лусок змінюється зі зносом. Забарвлення луски темно-коричневе, темно-оливково-коричневе, блідо-оливкове, жовто-коричневе або жовтувате. Волосся безлускових ділянок білувате, від світло-коричневого до червонувато-коричневого чи чорнувате, а шкіра сірувата з голубуватим або рожевим відтінком в деяких областях.



Назва «панґолін» походить від малайського peng-goling, що означає «згортається в кулю». Тварина згортатись в кулю, в цілях захисту, можуть абсолютно всі види панголінів. Навіть мати, переносячи своє чадо на хвості, за найменшої небезпеки згортається в кільце, ховаючи дитинча всередині.

Хода в панголінів своєрідна, повільна. Коли потрібно прискоритися, звірятко встає на задні лапи і пересувається, спираючись на хвіст.



Спосіб життя панґоліна, здебiльшого, нічний. Вдень вони ховаються в глибоких норах, а з настанням темряви вирушають на пошуки їжі — термітів і мурах. Нори велетенського пагноліна можуть бути до 5 метрів завглибшки і до 40 метрів завдовжки. Як і трубкозуб (який понґоліну не рідня), панґоліни орієнтуються по запаху. Голодний панґолін може знищити колонію комах за півгодини. Потужними кігтями звір розриває термітник і язиком захватує його мешканців. Зубів у них немає — замість цього панґолін перетирає їжу прямо в шлунку, для чого ковтає пісок і дрібні камінчики, так само як птахи. Язик тварини може вилазити з рота на довжину до 40 см, а у стані спокою згортається в трубочку та ховається глибоко в грудях тварини. Язик покриває неймовірно клейкий слиз, що виробляється великої залозою в грудях панґоліна.



Також, хижак дуже розумний: якщо термітник виявився занадто великий і його неможливо зруйнувати в один присід, панґолін запечатує його своєю клейкою слиною, щоб назавтра знову повернутися.

Мало кому відомо, що смак слини, а так само її запах, вабить мурах. Панґолін може просто сісти і пускати слину в очікуванні, коли їжа сама прийде до нього. Такі почуття, як зір і слух у панголінів розвинені слабо. Невеликого розміру очі прикривають повіки, що виконують функцію захисту від укусів майбутньої поживи. А ось нюху панголінів можна тільки позаздрити.



Розмножуються панґоліни досить специфічно, така гостра луска неминуче стає проблемою при паруванні. Тому панґоліни лягають поруч, сплітаючи хвости і передні лапи, щоб пеніс самця зміг прослизнути в отвір збоку на хвості самки. Зазвичай, у панґолінів народжується одне велике дитинча. Причому, спостерігається вельми цікава тенденція: у африканських видів приплід складає одне маля, а в азійських — від одного до трьох. Маленькі ящери народжуються цілком сформованими, з лусками, зрячі і здатні ходити. Після народження дитинча залазить на хвіст матері, вчепившись за луски, по суті, їздить верхи.



Дагато з корінних народів Африки вважають вважають чимось незвичайним. Наприклад, у тубільців леле з Демократичної Республіки Конго панґолін є символом родючості: лускатий як риба, але вміє лазити по деревах; має форму ящірки, але годує малюків грудьми; народжуючий, як люди (зазвичай) по одному дитинчаті. За іронією, саме незвичайність панголінів представляє найбільшу загрозу їх існування: в Африці і Азії м'ясо панголінів повсюдно вживають в їжу для ритуальних цілей, а їх луски і частини тіла йдуть на прикраси і використовуються в традиційній медицині.