Червоний вовк

Чи не правда, що вже в самій назві цієї тварини відчувається якась незвичність? Дійсно, бачили б ви його живцем, ну справжнє лисиня! Однак, це самий справжній вовк. Червоний вовк. Також його називають, червоний гірський вовк чи гірський куон, оскільки улюбленим місцем проживання цього представника сімейства псових є скелі, ущелини, гори, пагорби. Там він, до речі, і ховається у всяких ущелинах і печерах. Нори червоний вовк, подібно своїм родичам, не риє, мабуть, вважаючи це заняття нижче своєї гідності.



До речі, цей вовк відрізняється від решти братії псових не тільки цим. Є ще дещо в особливості його будови та екстер'єру, висловлюючись мовою завсідників собачих розплідників. Мова йде, в першу чергу, про забарвленням і довгий (до 50 см) хвост, а також великій кількості сосків (6-7) і, навпаки, меншій кількості корінних зубів. Якщо вже заговорили про параметри, цікавим буде те, що маса цієї тварини складає від 17 до 21 кг при загальній довжині тіла від 76 до 110 см.



Коли згадується ареал розселення червоних вовків, то відразу на думку спадає Індія, як найсприятливіше місце для проживання цих тварин. Тільки там, чомусь, популяція червоних вовків у повному порядку. У всіх інших місцях, а саме в країнах Південно-Східної Азії та Далекого Сходу, чисельність вовків повільно, але вірно скорочується. У XIX столітті північна межа ареалу куона проходила від низовин річки Уди (Хабаровський край) на захід південніше Станового хребта і північніше нижньої течії Шилки. Далі вона йшла на південь від Байкалу, охоплюючи Саяни й Алтай, аж до річки Катуні. Ця тварина мешкала також у Казахстані, Киргизії і Таджикистані. Зараз він дуже рідко зустрічається на південному заході Примор'я. Не дивно, що цей вовк занесений в Червону книгу як зникаючий вид. Завдяки полюванню, кількість гірських вовків, на даний момент, в світі складає приблизно до 2500 особин.



Цілком природно, що тварини тримаються якомога далі від людей, збираючись у зграї, як і належить вовкам, у складі від 5 до 12 особин. А зграя ця дуже небезпечна. Мало того, що три червоних вовка здатні з'їсти дорослого оленя менше, ніж за дві хвилини, так, до того ж, вовча зграя може запросто завалити цілого тигра.

Куони моногамні. Частіше вступають у контакт із протилежною статтю у січні-лютому, а вовченят народжують у квітні. В Індії можуть народжувати дитинчат на протязі цілого року. Самці й самиці беруть однакову участь у виховані покоління, що підростає. Всі члени клану допомагають родині в охороні лігва з дитинчатами, піклуються і підгодовують мати і її потомство. Коли більша частина клану йде на пошуки їжі, інша частина куонів залишається в лігва в ролі охоронців.



Вагітність триває 62-64 дні, вовчиці можуть народити до 5-9 вовченят. Новонароджені мають коротку темно-коричневу шерсть. Малюки народжуються сліпими, із закритими слуховими отворами. Нагадують звичайних вовченят або цуценят німецької вівчарки, але з білим кінчиком хвоста. Вовченята зберігають це забарвлення до 3 місяців. На 13-й. 14-й день прорізуються зуби, в цей же час відкриваються очі. До 10 тижнів мешкають лише в лігві, але після цього терміну починають виходять із нього і ходити біля батьків. У віці 6 місяців дитинчата досягають ваги дорослих тварин. В 7 місяців вовченя стає повноправним учасником клану. Статева зрілість настає в 1-2 роки.

Цікавий факт, що знаменитий письменник Р. Кіплінг увічнив червоних вовків у своїй романі «Друга книга джунглів». Там, правда, вони позначені, як руді вовки і теж досить небезпечні істоти.