Що ми знаєм про павичів?

В минулому столітті павине перо вважалося одною з ексклюзивних прикрас в домашньому інтер'єрі. Його не рідко можна було зустріти в ікебані, у вазі або просто висячим на стіні. Все тому, що на той момент павичі не були так поширені в українських заповідниках та зоопарках.



Зараз тому, хто сильно забажає отримати собі подібний сувенір, не так складно знайти павича, оскільки з ними працюють приватні птахоферми, які займаються розведенням рідкісних і унікальних видів.

У природі існує два основних види павичів: звичайні та зелені (індійські). Непосвяченому важко відрізнити їх між собою, однак суттєві відмінності все ж у цих птахів можна виявити.



Наприклад, зелені павичі мають оперення з більш вираженим металевим відливом. У зелених довші ноги і шия, більш велике тіло. Також, голова індійського павича прикрашена чубчиком.

Цікавий факт: існуючі білі павичі – це навіть не різновид індійського, і зовсім не альбіноси, як вважає багато хто, а лише своєрідна генетична особливість.



Ще одна помилка щодо павичів полягає в тому, що шикарні сукні, які розпускає самець, залучаючи самочку, відносяться до надхвостих, а сам хвіст птаха сірий і непривабливий.

Як виявилося, павичі вважаються одними з найбільш крикливих птахів у світі. Причому їх воркування явно не заспокоїть слух, а будь-який кіт позаздрить такому чітко вираженого нявчанням.



Пави-самки вважаються дуже добрими і люблячими мамами, які оберігають до останнього своїх дитинчат.

Оскільки павичі відносяться до ряду куроподібних, то і звички у них спостерігаються відповідні, що зайвий раз доводить, що краса – оманлива річ.