Скільки існує агрегатних станів речовини?

Скільки існує агрегатних станів речовини? От як ви вважаєте? Один, два, три, чи може п'ятнадцять? На шкільких уроках з фізики нам всім вперто доказували, що їх три: рідкий, твердий та газоподібний. Насправді речовина має мінімум п'ятнадцять агрегатних станів. Причому, їх кількість зростає день за днем.



За останніми даними, вчені виділяють: твердий, рідкий аморфний твердий, сверхтекучий, газоподібний, плазма, вироджена речовина, надтвердий, нейтроніум, кварк-глюонна плазма, сильно симетрична речовина, слабо симетрична речовина, ферміонний конденсат, конденсат Бозе-Ейнштейна та дивна речовина.

Якщо глибоко не вдаватися в незрозумілі деталі, які за великим рахунком нам особливо не потрібні, то одним з найбільш незвичайних агрегатних станів речовини являє собою конденсат Бозе-Ейнштейна. Цей конденсат, який частенько називають бозе-конденсат, або коротко – бек, з'являється при охолодженні того чи іншого хімічного елемента до надзвичайно низьких температур.



Зазвичай, трохи вище абсолютного нуля, який дорівнює -273 градуси Цельсія – теоретично досяжна температура, при якій весь рух зупиняється. Ось тут і відбуваються з речовиною абсолютно незрозумілі речі, а саме: процеси, які можна спостерігати лише на атомному рівні, починають протікати в масштабах, при яких за ними можна спостерігати навіть неозброєним поглядом.

Приміром, якщо конденсат Бозе-Енштейна помістити в лабораторну колбу і підтримувати потрібний температурний режим, то речовина почне підніматися вгору по стінці і в кінцевому рахунку сама по собі вибереться назовні. Можна вважати, що тут ми маємо справу з безуспішним прагненням речовини знизити власну енергію, причому ця енергія і без того знаходиться на найнижчому з вірогідних рівнів.

Ще в 1925 році Альберт Ейнштейн передбачив теоретичну можливість існування цього конденсату. Як завжди, до цього висновку він прийшов не сам, а тільки після того, як ретельно вивчив роботи Шатьендраната Бозе. Отримати цей конденсат експериментальним шляхом вдалося лише в 1995 році – за ці дослідження американським вченим була присуджена Нобелівська премія з фізики в 2001 році.

Рукопис Ейнштейна, який була «нібито» загублений, благополучно «сплив» лише у 2005 році. Кому і навіщо знадобилося приховувати його стільки часу – нікому не відомо.