https://senfil.net/ ru Технології - Senfil.net - Цікавий журнал DataLife Engine https://senfil.net/index.php?newsid=397 https://senfil.net/index.php?newsid=397


Dedicated-сервер – це в кілька разів більше можливостей. Вони не ставлять обмеження на сайти, домени, а також дозволяють встановлювати те програмне забезпечення, яке вам необхідно. Ви стаєте повноцінним і незалежним власником, який може самостійно розпоряджатися всіма ресурсами.

Якщо ви стикаєтеся з виділеними серверами вперше, тоді напевно не орієнтуєтеся в ціновій політиці цього питання. Дізнатися ціни на виділені сервери можна в Інтернеті, на відомих сайтах, де пропонуються послуги як оренди, так і покупки. Починати слід з оренди, так як це менш затратно, а також ви можете продати свої сайти або інші проекти без зайвих думок про те, куди прилаштувати дороге обладнання.

Як і де вибрати dedicated-сервер?
З питань оренди можна звернутися у фірми, що надають послуги віртуального хостингу, агентства, що займаються наданням виділених серверів або безпосередньо в дата-центр.

При виборі варто звернути увагу на шість основних факторів:
- комплектацію і час, який комп'ютер був у активному користуванні;
- абонплату і обсяг трафіку, який до неї входить (додатковий трафік, як правило, коштує набагато дорожче, ніж початковий);
- країну розташування дата-центру;
- швидкість портів;
- ціну оренди;
- репутацію як хостера, так і дата-центру, адже від цього залежить якість роботи і обслуговування.

При виборі варто також дізнаватися набір послуг адміністрування та управління сервером, який буде вам доступний. Це робиться для того, щоб мати можливість самостійно перезавантажити dedicated-сервер у випадку зависання. Звичайно, можна зателефонувати в дата-центр і попросити співробітників надати допомогу, але це займає велику кількість часу, а його втрата не несе для вас ніяких переваг.



Робота служби підтримки – не менш важлива характеристика, адже від неї залежить робота вашого проекту. Консультування та допомога повинна надаватися в будь-який час доби, щоб забезпечити безперервну роботу сайтів. Якщо dedicated-сервер – дуже дороге задоволення для вас, тоді можете спробувати проміжний варіант – VDS/VPS-сервери, які виконують практично всі ті ж функції, але на віртуальному рівні.]]> admin Sat, 24 Mar 2018 09:22:31 +0200 https://senfil.net/index.php?newsid=396 https://senfil.net/index.php?newsid=396



Принцип роботи
Умовно ехолот можна розділити на 4 складові частини – це передавач сигналу, приймач, конвертор і дисплей. За допомогою передавача випромінюється ультразвуковий сигнал високої частоти (50-200 кГц), який на своєму шляху зустрічає різні перешкоди – дно, водорості, рибу та ін. В залежності від щільності предмета сигнал може відображатися з більшою або меншою інтенсивністю. Після відображення ультразвукового імпульсу, він потрапляє на приймач і перетвориться в електричний сигнал, який надходить на дисплей у вигляді зображення.



У ролі передавача і приймача сигналу може виступати один пристрій - трансд'юсер. Перетворення ультразвукового сигналу в електричний може здійснюватися кількома способами, однак найбільше поширення через свої невеликі розміри отримали п'єзоелектричні перетворювачі.

Різновиди ехолотів
Рибальські ехолоти можуть розрізнятися за кількома характеристиками:
- Кількості та виду одержуваних даних;
- Матеріалом виготовлення;
- За кількістю променів;
- Місцем установки.

Більшість ехолотів мають можливість тільки зчитувати інформацію про структуру дна і потрапляючих під промінь предметів. Однак є моделі, обладнані спеціальними датчиками, які передають інформацію про швидкість руху судна, температуру води та інші дані.

В якості матеріалу корпусу зазвичай використовують пластмасу або сплави металу. На дерев'яних суднах не рекомендується встановлювати пластмасові ехолоти, вони можуть бути розчавлені в результаті набухання деревини при висиханні. Моделі з бронзи не ставлять в металевих човнах, оскільки цей сплав може вступити в реакцію із залізом і привести до його руйнування.



За кількістю променів найбільш поширені моделі з одним і двома променями. Перші поступово витісняються двопроменевими ехолотами, які використовують 2 частоти – 50 і 200 кГц. Існують моделі з 3 і 6 променями, вони призначені для збільшення зони огляду і отримання 3D зображення. Ехолоти можуть встановлюватися на дно човна, до борту або на транці.

Особливості використання ехолотів в прісній і морській воді
У прісній воді будь-ехолот здатний досить добре працювати, але при попаданні в солоне морське середовище виникають певні проблеми. На шляху проходження променя виникає перешкода у вигляді солей, які ехолот сприймає як тверді предмети. На високих частотах звукова хвиля розсіюється і не здатна проникнути на велику глибину, але при зниженні частотності сигнал проходить краще. У двох і більше променевих эхолотах на максимальну глибину проходить тільки один промінь, тому він охоплює невелику зону.

Типи дисплеїв
Залежно від обраної моделі, ехолот може бути оснащений чорно-білим, кольоровим або кольоровим сенсорним екраном. При невеликому наборі функцій, здійснюваних пристроєм, цілком достатньо і чорно-білого дисплея. Для роботи в темний час доби він забезпечується підсвічуванням, зображення видно чітко, на яскравому сонці не вицвітає. Чого не можна сказати про більшість моделей з кольоровими екранами, до недоліків яких ще можна віднести підвищене споживання електроенергії. Перевагою кольорових дисплеїв є велика наочність і точність відтворення. В сенсорному екрані управління здійснюється за допомогою дотику до нього пальця, весь процес інтуїтивно зрозумілий і простий.]]> admin Sun, 11 Mar 2018 19:01:32 +0200 https://senfil.net/index.php?newsid=391 https://senfil.net/index.php?newsid=391


З початком Першої світової Джейкоб Шик відправився в Європу і дослужився до звання підполковника, а пішовши у відставку, присвятив себе винахідництву. Перший його винахід стосувалося важливої проблеми, з якою він зіткнувся на Алясці. При низьких температурах пальці втрачали чутливість, і встановити лезо в бритвений верстат було непросто. Використовуючи принцип роботи самозарядної гвинтівки, яку він вивчив під час війни в Європі, Шик розробив і запатентував бритву з напівавтоматичного зміною лез, упакованих в «обойми», і в 1925 році заснував компанію для її виробництва. А через три роки він винайшов першу електричну бритву, тим самим вирішивши іншу проблему Аляски — відсутність гарячої води.

Електрична бритва була досить незграбною. Для її використання були потрібні обидві руки: в одній потрібно було тримати двигун, який за допомогою гнучкого валу приводив у дію тример. Незважаючи на це, бритва, що випускалася з 1931 року, користувалася величезним успіхом: за два роки було продано більше мільйона штук за $25.



Наступний крок в області сухого електричного гоління був зроблений по іншу сторону океану. У 1930-х голландська компанія Philips в Ейндховені намагалася активно шукати нові ринкові ніші. Один з її торгових представників у 1937 році привіз з США цілу купу електричних побутових пристосувань, і в компанії уважно вивчали кожен на предмет можливості поліпшення і випуску. Серед заокеанської техніки була бритва марки Schick. Вона привернула увагу інженера з відділу розробки радіо Олександра Хоровіца. Він вирішив відмовитися від громіздкого механізму перетворення обертання в поступальний рух, і це дало змогу поєднати в одному корпусі роторний ріжучий блок і електромотор, у якості якого використовувався генератор від велосипедної динамо-машини.

Так у 1939 році світу була представлена перша роторна електробритва Philips. У неї була лише одна різальна головка, пізніше їх стало два, а потім три. З тих пір було продано більше 600 млн роторних бритв цієї марки, а також 2 млрд бритвених головок.]]> admin Sun, 28 Jan 2018 12:18:33 +0200 https://senfil.net/index.php?newsid=379 https://senfil.net/index.php?newsid=379


Для використання в сучасних іграх чи серйозної роботи з 3D-моделюванням, створення анімацій, роботи зі складними графічними пакетами, можливостей таких графічних систем недостатньо, але для переважної більшості повсякденних завдань продуктивності більш ніж потрібно.

Що таке інтегрована відеокарта?
Поняття «інтегрована» передбачає, що відеоядро розташовується на одній підкладці з процесором, спільно використовуючи оперативну пам'ять (RAM або ОЗП). Розмір RAM, необхідний вбудованій відеокарті, знаходиться в межах 5% від загального обсягу і залежить від виконуваних завдань. Як правило, це до 1Гб. Драйвер відеокарти, взаємодіючи з операційною системою, прагне підтримувати оптимальну продуктивність і розподіл пам'яті між графічною підсистемою і процесором.



Як стверджують представники Intel, їх завдання не наздогнати дискретні рішення, а забезпечити максимальну стабільність роботи, зменшити загальну вартість системи за рахунок відмови від покупки додаткової відеокарти, знизити тепловиділення і енергоспоживання. Останні два аргументи особливо актуальні для сучасних ноутбуків кількох останніх поколінь .

В останньому поколінні процесорів Coffee Lake використовується UHD Graphics 630 (GT2) графіка, яка доволі схожа на графіку Kaby Lake що існує в двох різновидах і носить назви Intel HD Graphics і Intel Iris Graphics Plus. У поколінні Skylake вони називалися Intel HD Graphics і Intel Iris Graphics відповідно.

Модель інтегрованої відеокарти залежить від використовуваного процесора, що показано в таблиці.

Покоління CPU	Модель Intel GPU	Процесор
Skylake	Intel HD Graphics 500	Celeron N3350, Celeron N3450
	Intel HD Graphics 510	Pentium 4405U, Celeron 3955U, Celeron 3855U
	Intel HD Graphics 515	Pentium N4200, Core m7,-6Y75,Core m5-6Y57, Core m5-6Y54, Core m3-6Y30
	Intel HD Graphics 520	Core i7-6600U, Core i7-6500U, Core i5-6300U, Core i5-6200U, Core i3-6100U, Core i3-6006U
	Intel HD Graphics 530	Core i7-6920HQ, Core i7-6820HQ, Core i7-6820HK, Core i7-6700HQ, Core i5-6440HQ, Core i5-6300HQ, Core i3-6100H
	Intel Iris Graphics 540	Core i7-6660U, Core i7-6650U,  Core i7-6560U, Core i5-6260U, Core i5-6260U
	Intel Iris Graphics 550	Core i7-6567U, Core i3-6157U, Core i3-6167U
	Intel Iris Pro Graphics 580	Core i7-6970HQ, Core i7-6870HQ, Core i7-6770HQ, Core i5-6350HQ
Kaby Lake	Intel HD Graphics 610	Pentium 4415U, Celeron 3965U, Celeron 3865U,
	Intel HD Graphics 615	Pentium 4410Y, Core i7-7Y75, Core i5-7Y54, Core i5-7Y757, Core m3-7Y30
	Intel HD Graphics 620	Core i7-7600U, Core i7-7500U, Core i5-7300U, Core i5-7200U, Core i3-7100U
	Intel HD Graphics 630	Core i7-7920HQ, Core i7-7820HQ, Core i7-7820HK, Core i7-7700HQ, Core i5-7300HQ, Core i5-7440HQ, Core i3-7100H
	Intel Iris Plus Graphics 640	Intel Core i7-7660U, Core i5-7360U, Core i5-7260U
	Intel Iris Plus Graphics 650	Core i5-7287U, Core i5-7267U

У чому різниця Intel HD Graphics і Intel Iris Graphics Plus?
Варто відразу сказати, інтегрована відеокарта – не кращий вибір для роботи в AutoCAD, для таких ігор як DOOM, GTA5, Rise of the Tomb Raider і подібних. Не треба чекати чудес. В старі ігри, яким вже кілька років, або ті, апаратні вимоги яких невеликі, цілком можна пограти на таких відеокартах.

На відміну від Intel HD Graphics, ряд процесорів укомплектований більш «просунутим» відеоядром Intel Iris Plus Graphics, як вона називається в поколінні процесорів Kaby Lake. У попередніх Skylake такі відеокарти називалися Iris (Pro), а в 5-му поколінні, Broadwell, використовувалася назва Iris.

У чому різниця між звичайними відеоядрами і Iris? В останніх використовується подвоєна кількість виконавчих ядер, 48 проти 24 у HD Graphics (Intel Iris Pro Graphics 580 використовує 72 ядра), а також використовується невеликий, об'ємом 64 МБ кеш eDRAM (у Intel Iris Pro Graphics 580 – 128 МБ), що помітно збільшує продуктивність такої карти. За тестами такі рішення можуть позмагатися з початковими лінійками дискретних відеокарт. Наприклад, Iris Plus 650 по продуктивності знаходиться приблизно на одному рівні з GeForce 930M.



Інша справа, що моделей ноутбуків з вбудованою графікою Iris раз, два та й усе. Це, можна сказати, нішевий продукт, використовуваний всього в декількох моделях. Так, у Apple MacBook Pro 13 встановлюються процесори Intel Core i5 6267U з графікою Intel Iris Graphics 550, або Dell XPS 13 — один з хітів в класі легких компактних ноутбуків, в одній з модифікацій застосовує Intel Core i5 6560U з Iris Graphics 540. Є схожі пропозиції у Lenovo і HP, але кількість моделей можна по пальцях перерахувати. До речі, в оновленій лінійці ноутбуків Dell XPS 13 модифікацій з графікою Iris не знайдено.

Основні характеристики інтегрованих відеокарт:

Модель GPU	Кількіть виконавчих блоків	Базова частота, МГц	Максимальна частота, ГГц	Об'єм eDRAM, МБ
Intel HD Graphics 500	12	200	0.7
Intel HD Graphics 510	12	350	1.05
Intel HD Graphics 515	24	300	1.00
Intel HD Graphics 520	24	300	1.05
Intel HD Graphics 530	24	300	1.15
Intel Iris Graphics 540	48	300	1.05	64
Intel Iris Graphics 550	48	300	1.10	64
Intel Iris Pro Graphics 580	72	300	1.15	128
Intel HD Graphics 610	24	350	0.95	—
Intel HD Graphics 615	24	300	1.05	—
Intel HD Graphics 620	24	300	1.05	—
Intel HD Graphics 630	24	300	1.10	—
Intel Iris Plus Graphics 640	48	300	1.05	64
Intel Iris Plus Graphics 650	48	300	1.10	64

Підтримка декількох моніторів і роздільної здатності 4K
Останні покоління процесорів, зокрема, 6-е, 7-е і 8-е покоління, підтримують монітори з роздільною здатністю 4K. Єдине виключення – інтегрована відеокарта Intel HD Graphics 500, у якої такої підтримки немає. Насправді, максимальна роздільна здатність цих графічних чіпів становить 4096 x 2304, що перевищує значення для 4K — 3840 x 2160.



Що стосується підключення декількох моніторів, то у випадку з ноутбуками має значення те, яким чином вони будуть підключатися, які інтерфейси використовуватися. Ноутбуки, обладнані портами DisplayPort або USB Type-C/Thunderbolt 3, дозволять використовувати 3 дисплея з FullHD (1920 x 1080), два монітори з 2K, або один 4K. Якщо подібних портів немає, то можна скористатися USB-перехідниками.

Висновок
Чи варто розраховувати на інтегровані відеокарти? Для ігор, серйозних графічних програм – ні, якщо мова не йде про прості або старі ігри та для повсякденної роботи – більш ніж. При цьому нам не дуже зрозуміло використання малопотужних дискретних карт класу GeForce 920M(X) в поєднанні з процесорами останніх поколінь.



Наприклад, у ноутбуці ASUS A541UV використовується Core i7-6500U і GeForce 920M. Так, дискретна карта буде відсотків на 30-40 швидше, але її можливості все одно лежать поза межами комфортного використання для ігор. А от зайве споживання електроенергії і додатковий нагрів присутні.

]]> admin Sat, 28 Oct 2017 12:05:59 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=373 https://senfil.net/index.php?newsid=373 110 винаходів ХХ століття доволі сподобалася читачам і ми вирішили заглибитися ще далі та зробили для вас підбірку винаходів XIX століття.



1800 рік: Жакардовий ткацький верстат – француз Дж. М. Жаккард
1800 рік: Електрична батарея – Алессандро Вольт
1804 рік: Запатентовано газове освітлення – Фрідріх фон Візер
1804 рік: Паровий локомотив – англійський гірський інженер Річард Тревітік. На жаль, машина була надто важкою і ламала рейки по яких їхала.
1809 рік: Електричне освітлення – Гемфрі Деві
1809 рік: Дугова лампа – Гемфрі Деві
1810 рік: Покращений варіант друкарської машини – німець Фредерік Кеніг
1810 рік: Консервна банка – Пітер Дюран
1814 рік: Спроектовано перший паровоз – Джордж Стефенсон
1814 рік: У Англії проводиться перша пластична операція



1814 рік: Спектроскоп для хімічного аналізу об'єктів що світяться – німець Йозеф Фраунгофер
1814 рік: Вперше зроблено фотографію – Жозеф Нісефор Ньєпс. Він зробив фотографію з вікна свого будинку в Франції за допомогою машини, званої камерою-обскурою. Камері було потрібно 8 годин, щоб зробити знімок.
1815 рік: Шахтарський ліхтарик – Гемфрі Деві
1819 рік: Автомат для продажу газованої води – Семюел Фаністок
1819 рік: Стетоскоп – Лаеннек Рене
1823 рік: Макінтош (плащ) – Чарльз Макінтош з Шотландії
1824 рік: Повітряна кулька – Майкл Фарадей
1824 рік: Портландцемент – англієць Жозеф Аспдін
1825 рік: Електромагніт – Вільям Стерджен
1827 рік: Сучасні сірники – Джон Уокер



1827 рік: Дано визначення слову "мікрофон" – Чарльз Вітстон
1829 рік: Друкарська машинка – американець У.А. Берт
1829 рік: Шрифт Брайля для сліпих – француз Луї Брайль
1830 рік: Швейна машинка – француз Бартелемі Тімоньє
1831 рік: Перша комерційно успішна жнивна машина – американець Сайрус Маккормік
1831 рік: Електричний генератор Майкл Фарадей
1832 рік: Стереоскоп – Чарльз Вітстон, а запатентований в 1838 році.
1834 рік: Запатентовано кукурудзяний сіяч – Генрі Блер. Він став другим афроамериканцем, який отримав патент США
1834 рік: Ранній тип холодильного пристрою (морозильна машина) – Якоб Перкінс
1835 рік: Калотипічна фотографія – Англієць Генрі Талбот



1835 рік: Запатентовано гайковий ключ – Соломон Меррік
1835 рік: Пропелер – англійці Френсіс Петтіт Сміт і Джон Еріксон
1835 рік: Механічний калькулятор – Чарльз Беббідж
1836 рік: Револьвер – Семюел Кольт
1837 рік: Телеграф – Семюел Морзе
1837 рік: Поштова марка – англійський вчитель Роуленд Хілл
1838 рік: Азбука Морзе – Семюел Морзе
1839 рік: Дагеротипія – французи Луї Дагер і Жозеф Нісефор Ньєпс
1839 рік: Платформні ваги – американець Тадей Фербенкс
1839 рік: Вулканізована гума – американець Чарльз Гудієр



1839 рік: Велосипед – Кіркпатрік Макміллан
1839 рік: Воднева паливна тара – Вільям Гров
1840 рік: Світлокопія – англієць Джон Гершель
1841 рік: Запатентовано степлер – Семюел Слокам
1842 рік: Елеватор – Джозеф Дарт
1843 рік: Факсиміле – Олександр Бейн з Шотландії
1844 рік: Бавовняна тканина – Англієць Джон Мерсер
1845 рік: Поліпшену швейна машина – Американець Еліас Хоу
1845 рік: Запатентовано вулканізовані пневматичні шини – Роберт Вільям Томсон
1846 рік: Вперше використано наркоз для видалення зуба – Доктор Вільям Мортон, зубний лікар з Массачусетсу



1847 рік: Антисептик – Венгерец Ігнац Земмельвейс
1848 рік: Запатентовано стоматологічне крісло – Уолдо Хечетт
1849 рік: Шпилька – Уолтер Хант
1850 рік: Запатентовано посудомийну машину – Джоелу Хоутону
1851 рік: Швейна машина – Ісаак Зінгер
1851 рік: Гіроскоп – Жан-Бернар Леон Фуко
1852 рік: Дирижабль з живленням від першого авіаційного двигуна (невдала розробка) – Анрі Гіфард
1853 рік: Пілотований планер – Джордж Кейлі
1854 рік: Продемонстрований принцип роботи оптоволокна – Джон Тіндаль
1854 рік: Запатентована швейна машина з двигуном – Ісаак Зінгер



1855 рік: Штучний шовк – Жорж Одемарс
1856 рік: Пастеризація – Луї Пастер
1857 рік: Спальний вагон Пульмана для подорожі на поїзді – Джордж Пульман
1858 рік: Роторна пральна машина – Гамільтон Сміт
1858 рік: Двигун внутрішнього згоряння – Жан Ленуар
1861 рік: Гальма безпеки для ліфта – Єлисей Отіс
1861 рік: Велосипед Мішо – П'єр Мішо
1861 рік: Замок Єля або циліндровий замок – Лінус Єль
1862 рік: Штучний пластик – Олександр Паркс
1862 рік: Кулемет – Річард Гатлінг



1866 рік: Динаміт – Альфред Нобель
1866 рік: Запатентовано консервну банку з відкривачкою – Дж. Остеруд
1866 рік: Торпеда Англієць Роберт Уайтхед
1867 рік: Сучасна друкарська машинка – Крістофер Скоулз
1868 рік: Повітряні гальма – Джордж Вестінгауз
1868 рік: Вольфрамова сталь – Роберт Махай
1868 рік: Світлофор – Джон Пік Найт
1872 рік: Запатентовано металевий вітряний млин – Дж. С. Рісдон
1872 рік: Поштовий каталог А.М. Уорд
1873 рік: Колючий дріт – Джозеф Глідден



1874 рік: Зшивач для взуття – американець С. Гудьер молодший
1876 рік: Запатентовано телефон – Олександр Грехем Белл
1876 рік: Чотиритактний двигун внутрішнього згоряння – Ніколаус Август Отто
1876 рік: Запатентовано щітку для чищення килимів – Мелвілл Бісселль
1877 рік: Фонографічна фольга або циліндричний фонограф – Томас Едісон
1877 рік: Рухомі зображення – Едвард Майбрідж
1878 рік: Міцну електрична лампочка – Сер Джозеф Вілсон Свон
1880 рік: Туалетний папір – британська компанія з виробництва перфорованого паперу
1880 рік: Сейсмограф – англієць Джон Мілн
1881 рік: Запатентовано автоматичне механічне фортепіано – Едвард Льову



1881 рік: Запатентовано рулонну плівка для камер – Девід Х'юстон
1881 рік: Металошукач – Олександр Грехем Белл
1884 рік: Запатентовано фотографічну плівку – Джордж Істман патентує фотографічну плівку.
1884 рік: Авторучка – Льюїс Едсон Ватерман
1884 рік: Механічний касовий апарат – Джеймс Рітті
1884 рік: Запатентовано парову турбіну – Чарльз Парсон
1885 рік: Кулемет – Арим Максим
1885 рік: Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння – Карл Бенц
1885 рік: Мотоцикл з газовим двигуном – Готліб Даймлер
1886 рік: Чотириколісний автомобіль – Готліб Даймлер



1886 рік: Посудомийна машина – Джозефіна Кокрейн
1886 рік: Кока-кола Джон Пембертон
1887 рік: Радар – німець Генріх Герц
1887 рік: Запатентовано колючий дріт – Роуелл Ходжа
1887 рік: Грамофон – Еміль Берлінер
1887 рік: Перші придатні для носіння контактні лінзи – Ф.Е. Мюллер і Адольф Фік
1888 рік: Процес спіральної намотки, за допомогою якого була виготовлена перша питна трубочка – Марвін Стоун
1888 рік: Запатентовано пневматичну шину – Джон Бойд Данлоп
1888 рік: Двигун і трансформатор змінного струму – Нікола Тесла
1889 рік: Сірникова коробка – Джошуа Пусі



1889 рік: Кордит (тип бездимного пороху) – Джеймс Дьюар і Фредерік Абель
1891 рік: Ескалатор – Джессі Ст. Рено
1892 рік: Двигун внутрішнього згоряння, що працює на дизельному паливі – Рудольф Дизель
1892 рік: Термос – Джеймс Дьюар
1893 рік: Блискавку для одягу – Американець У.Л. Джадсон
1893 рік: Карборунд – Едвард Гудріч Ачесон
1895 рік: Портативну кінокамеру, блок обробки плівки та проектор під назвою сінематограф – Брати Люм'єри. Також, брати Люм'єри першими представили проектний кінофільм перед аудиторією більш ніж одна людина.
1896 рік: Гумова підошва – американець, Х. Салліван
1898 рік: Запатентовано американські гірки – Едвін Прескот
1898 рік: Рудольф Дизель отримує патент № 608845 на "двигун внутрішнього згоряння" на дизельному паливі.
1899 рік: Запатентовано раму велосипеда – В.Р. Джонсон
1899 рік: Запатентовано пилосос з двигуном – Джон Турман

І на останок, хочемо запропонувати Вам відео, в якому концептуально показані технології майбутнього.

]]> admin Thu, 14 Sep 2017 17:19:01 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=367 https://senfil.net/index.php?newsid=367


Включення комп'ютера є досить складним процесом і відбувається в декілька етапів. Коли користувач натискає кнопку включення системного блоку комп'ютера, насамперед починається тестування блока живлення на відповідність всіх напруг вимогам (3.3В/5В/12В та запасних ліній). У разі вдалого завершення даної операції, через 0.1-0.5 с, виробляється сигнал "Power Good", який свідчить про те, що завантаження комп'ютера можна продовжувати. Далі на спеціальний вхід центрального процесора подається сигнал скидання (Reset). Процесор обнуляє вміст своєї пам'яті і починає роботу.



На наступному етапі центральний процесор зчитує з BIOS інструкції з проведення початкового тестування, ініціалізації та діагностики пристроїв персонального комп'ютера. Для цього запускається програма самотестування (POST Power-On Self Test). Програма POST виконує тестування процесора, оперативної пам'яті, чіпсету, відеосистеми, накопичувачів, системи живлення, клавіатури, портів LPT і COM (а також підключених до них пристроїв), інших компонентів комп'ютера. Результати тестування виводяться на екран. Якщо під час проходження процедури POST була виявлена помилка, на екран монітора також повинно виводитися відповідне повідомлення, що супроводжується звуковим сигналом (не завжди).



Далі BIOS виконує пошук інших пристроїв, підключених до системної плати (відеокарти, мережевої плати, контролера SCSI і. т. д.). У разі виявлення BIOS іншого пристрою управління переходить до програми ініціалізації даного пристрою. Виконується тестування, ініціалізація пристрою. По закінченні даних процесів управління знову передається BIOS системної плати.

Після завершення перевірки працездатності всіх компонентів і систем персонального комп'ютера BIOS виконує розподіл переривань IRQ, портів вводу/виводу і каналів прямого доступу до пам'яті DMA.



У разі успішного проходження попередніх етапів управління завантаженням передається внесистемному завантажувачу системи (MBR, Master Boot Record). Завантажувач MBR загальний для всіх операційних систем, оскільки розташований у стартовому секторі фізичного жорсткого диска, головною завантажувального запису). Головною функцією цього завантажувача є пошук, зчитування і запуск завантажувача операційної системи (SB, System Bootstrap), який розміщений у стартовому секторі логічного диска, вінчестера. Якщо завантажувач операційної системи не знайдено, на екрані з'явиться відповідне повідомлення. В іншому випадку, почнеться завантаження операційної системи.

Під час завантаження операційної системи, вона аналогічно BIOS опитує всі пристрої для подальшого визначення завантаження необхідних драйверів та іншого програмного забезпечення. Після завантаження операційної системи завантажуються програми з автозапуску та необхідні для їх роботи служби.]]> admin Sat, 26 Aug 2017 10:23:52 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=364 https://senfil.net/index.php?newsid=364


І в тієї, і в іншої технології є свої переваги та недоліки, і при виборі смартфона варто враховувати те, яка панель встановлена під його захисним склом.

Екран — це, мабуть, головний компонент будь-якого сучасного смартфона. Ми здійснюємо голосові виклики все менше і менше, але все більше і більше користуємося своїми кишеньковими девайсами для серфінгу в мережі, зйомки фото і відео, а також спілкування в месенджерах. Тобто на екран мобільника ми дивимося практично весь час, коли він у нас в руках.

LCD (Liquid Crystal Display, рідкокристалічний дисплей)
Рідкокристалічні екрани були винайдені багато років тому. LCD-панелі використовують світло рідких кристалів, які до того ж підсвічуються за допомогою окремої системи невеликих ламп. LCD-екрани встановлюються в комп'ютерні монітори, телевізори, фотоапарати і багато інших пристроїв.

В смартфонах використовують два типу LCD-панелей — TFT LCD і IPS LCD. Перші зустрічаються все рідше і рідше — вони програють IPS, за всіма параметрами, крім собівартості.

IPS LCD споживають небагато енергії і відмінно поводяться під сонцем. Перша і, мабуть, головна відмінність від OLED, яка відразу ж впадає в очі при порівнянні — помітно більш низький рівень контрастності. В результаті чорний колір на LCD-екрані буде світлішим і блідішим, ніж на OLED-екрані.



LCD виграє в частині більш точного відображення відтінків, але досить часто виробники погано калібрують екрани своїх пристроїв. В результаті дисплей може замість чисто білого кольору відображати дуже блідий жовтий або дуже блідий синій відтінок.

Варто відзначити, що в майбутньому на ринку можуть з'явитися смартфони з рідкокристалічними екранами QLED-типу. Такі екрани трохи товщі через додатковий шар, який і відрізняє їх від LCD, але картинка виглядає куди привабливіше. Для їх використання в невеликих мобільних девайсах, однак, інженерам доведеться вирішити ще багато проблем.

OLED (Organic Light-Emitting Diode, органічний світлодіод)
OLED-дисплеї використовують світлодіоди особливого типу, які випускають набагато більше світла і не потребують окремої системи підсвічування. Завдяки цьому темні ділянки екрана стають набагато більш вираженими і глибокими, а світлі порівняно з ними здаються більш насиченими і яскравими.

Крім того, відсутність необхідності в лампах підсвічування робить OLED-дисплеї більш тонким в порівнянні з LCD — у них немає цілого шару, який відповідає за освітлення пікселів.



OLED-екрани також діляться на дві категорії — PMOLED і AMOLED. В основному ми чуємо тільки про останніх, так як PMOLED в смартфонах, телевізорах та інших дорогих масових пристроях не використовуються.

Панелі, вироблені з використанням технології PMOLED, дуже дешеві, так як в них застосовуються пасивні матриці, які не підходять для відображення складних картинок. Зараз PMOLED-екрани можна зустріти, наприклад, в недорогих фітнес-трекерах. Такі панелі не можуть бути більше трьох дюймів в діагоналі.

AMOLED (OLED з активною матрицею)
AMOLED-панелі схожі на PMOLED, але відрізняються використанням активної матриці, завдяки чому вони відмінно справляються з відображенням складних картинок і швидкою їх зміною. Обмежень за розміром у AMOLED-екранів немає — вони використовуються як в розумних годинах (наприклад, в Apple Watch), так і у величезних телевізорах з діагоналлю в кілька десятків дюймів.



Два головних недоліки AMOLED — підвищений рівень споживання енергії батареї (на максимальній яскравості) і не занадто висока яскравість в умовах освітлення сонячними променями.

Більше енергії AMOLED-панелі споживають саме через те, що кожен мікроскопічний діод висвітлює сам себе. Як ми вже з'ясували, це призводить до появи безлічі переваг, але також призводить і до того, що яскрава картинка (наприклад, фотографія освітленого сонцем саду) вимагає більше струму, ніж у випадку з LCD. Багато програм навіть мають спеціальні OLED-режими, в яких відображається як можна більше чорного — це дозволяє економити заряд.



Крім того, з часом AMOLED-дисплеї деградують швидше, ніж LCD, і швидкість погіршення якості у різних ділянок такого дисплея буде різною. Ще кілька років тому величезною проблемою було вигорання пікселів — після довгого використання на екрані пристрою назавжди залишалися бліді, але чітко видимі елементи інтерфейсу операційної системи. В самих сучасних смартфонах Samsung і інших компаній для вирішення цієї проблеми застосовується відразу кілька прийомів. Приміром, в Galaxy S8 положення наекранних кнопок навігації Android постійно зміщується на кілька пікселів — користувач цього не помітить, а на екрані від них не залишиться ніяких слідів навіть через кілька років.

Висновок
У більшості порівнянь AMOLED-дисплеї виграють, і сперечатися з цим фактом марно. Кольори на них більш насичені, контраст — набагато глибше, а швидкість відгуку — вище. Але і у LCD є козирі — краща читабельність під прямими сонячними променями (втім, різниця з сучасними AMOLED тут вже практично знівельована), а також більш точне відображення відтінків.



У той же час варто розуміти, що підсумкова якість зображення залежить не тільки від технології виробництва екрану, але і від калібрування, а також просто від якості матриці. У результаті кращим виходом із ситуації (якщо ви хочете купити смартфон з кращим дисплеєм на ринку або в конкретній ціновій категорії) буде читання спеціалізованих оглядів, які фокусуються саме на якості передачі кольору, яскравості і контрасті. Вибір між AMOLED і IPS LCD варто зробити на самому початку.

Швидше за все, в майбутньому все більше і більше дорогих мобільників будуть використовувати AMOLED, а IPS LCD стане бюджетним рішенням і замінить TFT LCD. Мабуть, перехід iPhone на новий тип екранних панелей підштовхне індустрію ще сильніше. Саме через це відразу кілька компаній (наприклад, LG) не так давно почали інвестувати в заводи по виробництву OLED-екранів багато мільйонів доларів.

]]> admin Wed, 23 Aug 2017 13:25:40 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=362 https://senfil.net/index.php?newsid=362


Основні переваги аналогових камер:
- невисока ціна обумовлена тим, що аналогова система використовується не так часто і попит на неї не великий;
- високий рівень надійності, який забезпечується тривалим терміном експлуатації, невибагливістю в обслуговуванні;
- легкість в обслуговуванні пояснюється тим, що майже всі майстри добре знайомі з цією системою відеоспостереження і вміють її обслуговувати.

Таку ознаку, як відсутність великої кількості нових модифікацій можна розцінити як перевагу і недолік одночасно. Перевага в тому, що система добре вивчена і здійснити її ремонт досить легко. Недоліком є те, що аналогова система трохи застаріла.



IP-камери, на відміну від аналогових, відносяться до більш модернізованих і використовуються значно частіше. Вони дозволяють скоротити до 30% витратні матеріали при розведенні. А створення гібридних систем, які включають в себе переваги IP-систем та аналогових, дозволяють значно поліпшити якість відеоспостереження, скоротити витрати на обслуговування та встановлення.

Основні переваги IP-камер:
- висока якість зображення, яке гарантується використанням якісної матриці;
- можливість керувати і регулювати відеопотоки за допомогою безпечного з'єднання з мережею інтернет дозволяє захистити відеоматеріал;
- відеоаналітика проводиться на більш глибокому рівні завдяки впровадженню новітнього програмного забезпечення;
- більш скромна вартість установки і можливість модернізації системи шляхом додавання чи зменшення кількості відеокамер.

Єдиним недоліком є невелика кількість HD камер, які можна підключити до систем старого зразка. Тому іноді для істотного поліпшення відеоматеріалу необхідно повністю замінити систему відеоспостереження.

Але враховуючи появу гібридних камер і обладнання, яке можна не змінювати при заміні основних вузлів системи, можна з впевненістю сказати, що відеоспостереження в майбутньому буде практично повністю переведено на IP-систему. Завдяки її використанню користувач зможе отримати не тільки якісний відеоматеріал, але й убезпечити його, повністю налаштувати систему у віддаленому доступі та збільшити швидкість передачі даних.



Порівняно з IP-камерами нового покоління, аналогові є застарілими, а їх модернізація практично не проводиться. Однак з огляду на їх надійність, вони все ще користуються попитом, але в основному в тих випадках, коли необхідно заощадити на устаткуванні, пожертвувавши якістю відеоматеріалу.]]> admin Wed, 23 Aug 2017 12:09:29 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=360 https://senfil.net/index.php?newsid=360


У числі факторів, що враховує індекс, є: нормативне середовище, освіта, інфраструктура та ступінь розвитку бізнесу і підприємництва. Згідно зі звітом, всі країни володіють потенціалом для новаторства, який можна наростити в кожній країні.

Ось країни які очолюють рейтинг 2017 року в області наукових досліджень, складної бізнес-інфраструктури, ринкових інститутів та їх прихильності до знань і творчості.

Топ-10 найінноваційніших країн світу
#1. Швейцарія;
#2. Швеція;
#3. Нідерланди;
#4. Сполучені Штати Америки;
#5. Великобританія;
#6. Данія;
#7. Сінгапур;
#8. Фінляндія;
#9. Німеччина;
#10. Ірландія.

- Швейцарія знову в 2017 році стала самою інноваційної державою завдяки економіці, заснованій на знаннях та перетвореннях новаторських ідей в прибуткові проекти.
- Швеція виділяється завдяки своїм казковим дизайном університетів і значними досягненнями студентів.
- Нідерланди першенствує в знаннях і технологічному виробництві. Їх багаторівневий бізнес дозволяє лідирувати країні в цьому конкретному факторі.
- США домінують завдяки своїм операціzv на фондових біржах, стабільністю глобальних ринків та інтернетом.
- Великобританія виділяється інфраструктурою (наприклад, Crossrail, високошвидкіснj. залізницею в Лондоні).
- Данія виділяється своїм ефективним управлінням, науковими дослідженнями і системою освіти високої якості.
- Сінгапур йде вперед зі своєю екологічною політикою та екологічною стійкістю.
- Фінляндія першенствує в освіті.
- Німеччина виступає за створення патентів і технологічного виробництва.
- Ірландія виділяється своєю інфраструктурою і культурою дизайну.

Інші країни світу
Японія займає 14-е місце, Франція — 15-е, Канада — 18-е, Китай — 22-е місце, Чехія — 24-е, Естонія — 25-е, Іспанія — 28-е, Кіпр — 30-е, Латвія — 33-е, Словаччина — 34-е, ОАЕ — 35-е, Польща — 38-е, Угорщина — 39-е, Литва — 40-е, Румунія — 42-е, Туреччина — 43-е, Росія — 45-е, Україна — 50-е, Молдова — 54-е, Грузія — 68-е, Казакстан — 78-е, Білорусь — 88-е і останнє 127-е — Ємен.

Індія зуміла піднятися з 81-ї позиції до 66-ї.

Шрі-Ланка посідає 90-е місце, в той час як Непал спустився до 109-го, Пакистан займає 113 місце, а Бангладеш 114 у цьому списку.

Порівняно з минулим роком не відбулося істотних змін у рейтингу серед країн Латинської Америки і Карибського басейну в порівнянні з іншими регіонами.

Ознайомитися з світовим рейтингом ви можете за цим посиланням
Ознайомитися з рейтингом України ви можете за цим посиланням ]]> admin Sun, 16 Jul 2017 12:38:37 +0300 https://senfil.net/index.php?newsid=353 https://senfil.net/index.php?newsid=353


Хороша гарнітура має бути надійною і комфортно триматися у вухах. Але якщо ви, наприклад, любите слухати музику, то до вибору потрібно підходити з одного боку, а якщо вам просто потрібно швидко приймати голосові виклики, то критерії вибору будуть трохи іншими.

Нижче ми розглянемо основні характеристики, на які варто звернути увагу при виборі bluetooth-гарнітур і по-необхідності зможемо вам в коментарях надати консультацію з вибору конкретної bluetooth-гарнітури.

Тип
Традиційні Bluetooth-гарнітури, які кріпляться на одне вухо, мають лише один канал звуку — моно. Такі моделі призначені саме для тих, хто повинен бути постійно на зв'язку через свою професійну діяльність. Вони компактні і мало важать, але слухати музику на таких гарнітурах в прийнятній якості не вийде — просто тому, що навушник всього один. Елементи керування у таких гарнітурах розташовуються прямо на корпусі.



Стереогарнітури підійдуть майже всім — вони пропонують якісний двоканальний звук, а з дзвінками зазвичай справляються аж ніяк не гірше. Мікрофон і елементи керування у них можуть бути розташовані як на корпусі, так і на дротах — все залежить від конструкції. Зі зрозумілих причин ці моделі зазвичай важчй та не так компактні, як традиційні.

Версія Bluetooth
При виборі Bluetooth-гарнітури не варто розглядати моделі, які підтримують версії протоколу старше 3.0. Bluetooth версії 3.0 і вище вистачить як для досить якісної передачі музики (наскільки це дозволяє робити сам протокол), так і для розмов без яких-небудь серйозних спотворень. Як правило, більш нові версії Bluetooth передбачають більш економічну витрату енергії батареї, але в цьому плані краще покладатися на відгуки і тести конкретних моделей — час роботи більше залежить від ємності акумулятора та внутрішньої логіки гарнітури.

Не так давно був фіналізорований стандарт Bluetooth 5.0, який забезпечує ще більшу економічність, але гарнітури з його підтримкою поки не випускалися.

Радіус дії
У 99% випадків ви будете користуватися гарнітурою в ті моменти, коли телефон знаходиться або в кишені, або на столі. Але якщо ви збираєтеся, наприклад, постійно переміщатися в межах офісу, а телефон буде лежати на вашому робочому місці, то дальність дії виявиться важливим параметром.

Майже завжди виробники вказують максимальну дальність, яка в реальних умовах сильно (до 50%) знижується через стіни, двері та інші перепони — це потрібно враховувати при виборі.

Вид навушників
За типом конструкції гарнітури ділять на вставні («затички») і накладні.

Перші більш компактні і комфортні у використанні. Колись вважалося, що їх звук сильно поступається звуку накладних моделей, але в останні роки розвиток технологій дозволив наблизити його якість до якості «повнорозмірних» навушників. У цьому плані все сильно залежить від конкретної гарнітури.



Накладні гарнітури пропонують якісний звук — вони повністю закривають вуха і краще захищають їх від зовнішнього світу. Крім того, вони часто мають більш ємнісні батареї. В той же час вони більш громіздкі і важкі.

Роз'єм для навушників 3.5 мм
Деякі моделі (в основному накладні) мають 3.5-міліметровий аудіовихід, щоб у разі розрядки батареї їх можна було використовувати як провідні. Крім того, існують моделі без навушників в комплекті, які являють собою невеликий пластиковий корпус з аудіовиходом.

NFC
Наявність підтримки технології NFC, яка дозволяє швидко підключати гарнітуру до телефону — для цього її досить піднести до нього на близьку відстань, після чого зв'язок відбудеться автоматично. Дуже корисна функція для тих, кому завжди не вистачає часу.

A2DP, AVRCP
Підтримка профілю A2DP дозволяє гарнітурі приймати сигнал більш високої якості. Для розмов це не так важливо, а от для прослуховування музики майже необхідно. При цьому навіть якість звуку A2DP поступається якості звуку звичайних дротяних навушників через особливості протоколу Bluetooth.

Профіль AVRCP дозволяє дистанційно керувати медіапристроями — наприклад, телевізорами та музичними центрами з підтримкою Bluetooth.

Акумулятор
Найчастіше в Bluetooth-гарнітурах використовуються стандартні для індустрії мобільних девайсів літій-іонні акумулятори. Вони досить ємні і забезпечують тривалу роботу в режимі розмови — до десятка годин (в деяких випадках — навіть більше).

Літій-полімерні акумулятори використовуються рідше — вони дорожче, але важать трохи менше. Крім того, вони погано переносять удари.

Додаткові можливості
Якщо ви користуєтеся відразу декількома смартфонами, то гарнітура повинна підтримувати технологію Multipoint, яка дозволить їй без проблем перемикатися між апаратами.

Найвимогливіші меломани можуть підбирати гарнітуру з урахуванням підтримки кодека Apt-X, який робить звучання музики практично ідеальним. Також меломанам може сподобатися окремий чіп DSP, який обробляє сигнал, знижуючи рівень шумів і підвищуючи гучність.



Варто звернути увагу на кількість мікрофонів в гарнітурі. Якщо їх два і більше, то додаткові зазвичай використовуються для забезпечення роботи системи шумозаглушення — це робить непогану звукову ізоляцію навіть у «затичках». Завдяки шумозаглушенню і слухати музику, і вести розмову буде простіше та приємніше.

Нарешті, любителям спорту варто звернути увагу на гарнітури з вологозахищеним корпусом. Більшість з них не бояться поту і дощу, а деякі можна використовувати навіть під водою.]]> admin Sun, 21 May 2017 14:37:23 +0300