Що нам відомо про чау-чау?

Чарівне ведмежа з пишною кудлатою шерстю, розумними очима і синюватим язиком – саме таким є пес, порода якого має незвичайну назву «чау-чау». Загадковий гість має найдавніше походження з посушливих степів північного Китаю. На барельєфі, що датується 150 р. до нашої ери, китайцями було нанесено зображення мисливського пса, що має схожість з чау-чау. У XVIII-IXX століттях, після того, як Марко Поло доставив перший опис породи в Європу, власниками такої собаки стали тільки світські і високоповажні особи.



Як правило, собаки бувають двох типів: короткошерсті і довгошерсті. Короткошерсті – це плюшеві, як екзотичні кішки, зачасту називаються смуфами. Довгошерсті – це стандарт, їх природно більше. В холці тварини десь 50 см, середня вага тіла 25-30 кг. Представниці жіночої статі трохи менші, чоловічої – більші. Собаки костисті, з товстими ногами, широкою грудною кліткою, великим черепом.

Собаки цієї породи мають класичне руде забарвлення різних відтінків. Блакитне одне з найрідкісніших. Цинкове забарвлення, один з різновидів рудого, в житті воно ближче до кавового. Найпопулярніше забарвлення кремових відтінків. Воно є лідером продажів. Також є класичне чорне. Шерсть у собаки схожа на верблюжий пух і якщо її купати та регулярно раз на тиждень ретельно вичісувати, то вона буде в хорошій формі.



В наші дні придбати собаку чау-чау може кожен. Ось тільки задоволення це не з дешевих. Але якщо ви все-таки зважилися завести собі такого милого товариша, необхідно врахувати всі його особливості. Після придбання такої собаки вам може здатися, що вона абсолютно некерована, а часом навіть агресивна. Це не дивно, адже в її природі закладено бути ватажком зграї. Але тільки з часом, по мірі того, як між вами буде виникати довіра, ви по правді зможете сказати, що чау-чау – це спокійна собака яка має дуже яскраву індивідуальність.

Чау-чау та собака, з якою не потрібно щоденно проходити великі відстані. Досить буде декількох кіл біля вашого будинку. Самі по собі собаки акуратні, але якщо на вулиці мокра, дощова погода, брудних лап не уникнути. Тому собак ще з щенячого віку потрібно привчати до миття лап після таких прогулянок, бо зробити це в дорослому віці практично неможливо.



Через своє густе хутро, літню спеку представники чау-чау переносять погано. Тому в той час, коли температура повітря перевищує 25 градусів, для собаки необхідно підібрати максимально прохолодне місце, захищене від протягів. Зате зима для чау-чау – це ідеальна пора року.

У великій сім'ї, у чау є своя певна ієрархія. В першу чергу вони визнають главу сім'ї, а потім вже всіх членів. Не факт, що той хто годує і доглядає, будуть любити більше. До дітей собаки терплячі, але тільки в тому випадку, коли чау-чау не ображають та не мучають.

Чау – порода, яка не дресирується на майданчиках. У собак самобутня психіка, з ними взагалі не можна жорстко, а потрібно домовлятися. Коли кличеш собаку, то вона ще подумає, підходити або не підходити до господаря. Їх складно знайти, коли загубляться. Вони, як діти, погано орієнтуються і тому повинні гуляти на довгих поводках. Котів чау люблять, з ними у будинку в них особлива дружба. Вихованці разом сплять. Кішка може залізти на спину собаці і спати як на дивані.



Таким чином, можна прийти до висновку, що чау – великі яскраві індивідуалісти, яким деколи важко знайти спільну мову з іншими. Але якщо ви твердо впевнені в тому, що змогли б стати справжнім другом для такої собаки та готові відкрити їй свою душу – сміливо обирайте чау-чау!