Цікаві факти про кактуси

Що ми знаємо про кактуси? Якщо поставити таке питання, то практично кожен з нас відповість, що це колюча рослина, що росте в жарких пустелях або підвазонниках. В своїй же статті ми хочемо поділитися з вами кількома цікавими фактами про ці загадкові рослини.



• На Землі існує понад 2,5 тисяч видів кактусів.

• В 1956 році світовий рекорд з уколів кактусовими голками поставив один бразилець. За 15 секунд в його тілі виявилося 267 голок.

• Найбільш популярним кондитерським виробом в Мексиці є зацукровані скибочки кактуса Melocactus oaxacensis. Цю рослину так і називають - «цукерковий кактус».

• Традиційні аргентинські барабани bombo leguero роблять із стебел великих кактусів.

• Існує думка, що кактуси здатні поглинати електромагнітне випромінювання. Насправді це не доведено. Зате те, що кактусові колючки іонізують повітря - науковий факт.

• Раніше латиноамериканські медики використовували стерилізовані кактусові голки, щоб зашивати рани.

• Кактусів чомусь дуже бояться собаки та вовки. Перші поселенці на Дикому Заході висаджували кактуси навколо своїх будинків і господарських будівель, щоб захиститися від койотів.

• У Монте-Карло існує кактусовий сад. У ньому представлені сотні видів кактусів, що ростуть під відкритим небом прямо на березі Середземного моря. Цей сад - єдиний в світі, іншого такого немає.

• Зараз з кактусів виробляють мило, шампунь, вітаміни, солодощі, спирт, лікер та інше. Відходи виробництва йдуть на корм великій рогатій худобі.

• Всупереч поширеній думці, текілу женуть не з кактусів, а з блакитної агави. Агава, звичайно, теж колюча, але кактусом не є.

• Південноамериканські осли в процесі еволюції навчилися збивати копитами голки з кактусів, щоб без проблем їх їсти. Їх європейські побратими цього не вміють.

• У записках Христофора Колумба є опис того, як американські індіанці їли диню. Як виявилося пізніше, Колумб помилився: насправді аборигени їли кактус.

• Кактуси виду Neowerdermannia/ Weingartia настільки смачні в печеному вигляді, що в Парагваї і Болівії вже майже не зустрічаються – місцеві жителі їх просто-напросто з'їли.

• Древні греки словом «кактос» називали будь-яку колючу рослину. Від нього і походить сучасне слово «кактус», придумане Карлом Ліннеєм.

• Корови, які харчуються кактусами, дають більше молока. Мексиканські фермери це добре знають і годують своїх корівок опунціями, очищеними від голок. Доходить до того, що навколо ферм не залишається жодного кактуса і доводиться привозити їх здалеку.

• Самі маленькі кактуси – блоссфельдії. Досягають всього 1-3 см у висоту. Зате найбільші – гігантські каліфорнійські цереус – виростають до 20 м. В їх стеблах міститься до 2 тонн чистої прісної води. Найбільший зареєстрований цереус доріс до 24 м. Цій рослині на момент вимірювання виповнилося 150 років.

• Органічний барвник - кошеніль, отримували з однойменних комах, що паразитують на кактусах-опунціях. Оскільки ця червона фарба дуже цінувалася, то існували навіть особливі кактусові плантації, де кошеніль розводили на 20-50 тисяч кактусів. До речі, довгий час існував міф, що саме цей барвник надає коричневий колір «Кока-Колі».

• Кактуси-опунції трохи не знищили австралійське тваринництво. Їх завезли до Австралії з Бразилії. Австралійський ґрунт припав кактусам за смаком, і вони розсіялися по всій території континенту. Худоба їла опунції, а потім гинула через те, що неперетравлені голки рвали кишечник і шлунок. Врятувати країну від «навали» кактусів вдалося за допомогою аргентинської молі - комахи, що поїдає опунції. Цього шкідника спеціально завозили в Австралію і розпилювали з літаків. Через пару років моль вирішила проблему з опунціями, за що їй був поставлений пам'ятник у містечку Бунарг.

• З коренів пейотлевого кактуса (він же Лофофора Вільямса) шамани мексиканських індіанців робили галюциногенний напій, який дозволяв увійти в глибокий транс. Мескалін, який в ньому міститься, є одним з найсильніших психоделіків. Процес вживання пейотлевих кактусів описав у своїх книгах Карлос Кастанеда. Зараз вирощування лофофоры Вільямса заборонено в більшості країн світу. Цікаво, що, коли Мексика була іспанською колонією, інквізиція жорстоко переслідувала «кактусоїдів» і спалювала їх на вогнищах. До наших часів у повчанні священиків-місіонерів зустрічаються два питання, які вони повинні були задавати індіанцям на сповіді: «Не куштував ти людської плоті?» і «Не куштував ти стебел пейотль?» Багато племен латиноамериканських індіанців досі обожнюють лофофору. Наприклад, вони вважають, що при зустрічі з цією рослиною, потрібно обов'язково привітатися, інакше кактус образиться і наведе порчу.